Профілактика хронічного гастриту

    Хронічний гастрит (ХГ) — це ураження слизової оболонки шлунка запально-дегенеративного характеру з явищами структурної перебудови слизової оболонки, яке супроводжується порушенням секреторної, моторної і навіть інкреторної функцій шлунка та інших систем організму.

ХГ належить до захворювань, основними ознаками яких є морфологічні зміни слизової оболонки шлунка. Може бути попередником гастродуоденіту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, поліпозу або раку шлунка. Приблизно у 70 % випадків гастрит асоціюється з Helicobacter pylori (HP); у 15—18 % — це автоімунний хронічний гастрит; близько 10 % припадає на гастрити, спричинені уведенням нестероїдних протизапальних препаратів; до 5 % — це рефлюкс-гастрит і до 1 % — так звані рідкісні форми гастриту — еозинофільний, лімфоцитарний, гранулематозний.

    Первинна профілактика ХГ зводиться до активного виявлення осіб, які схильні до захворювання, й усунення потенційно шкідливих чинників, що спричинюють його розвиток (виявлення під час профілактичних оглядів НР, автоімунних маркерів гастриту типу А, лікування нестероїдними протизапальними препаратами, неповноцінне харчування).

    Вторинна профілактика вже виявленого гастриту передбачає превентивне лікування активних форм захворювання та запобігання прогресуванню ХГ. Серед лікувально-оздоровчих заходів важливу роль відіграє дієта — № 1 при хронічному гастриті типу В та № 2 — типу А.

    Для профілактичного лікування ХГ типу В, асоційованого з НР (Маастрихт, 2005), рекомендують призначати інгібітори протонної помпи (ІПП) в комбінації з двома антибіотиками (кларитроміцин, амоксицил/метронідазол) протягом 14 днів. У випадку неефективності антигелікобактерної терапіії першої лінії проводять квадротерапію — ІПП, де-нол, метронідазол, тетрациклін.

    Якщо є больовий синдром та диспепсичні порушення, додатково застосовують антихолінергічні препарати (гастроцепін). При мегалобластичній анемії для відновлення запасів вітаміну В12 призначають курс ціанокобаламіну протягом 1 тиж, а потім проводять підтримувальну терапію до поліпшення стану хворого.