Хронічний інфекційний простатит

     Запальне ураження передміхурової залози, простатит, вважається найпоширенішим чоловічим урологічним захворюванням. Це пояснюється тим, що широко поширені фактори, що сприяють його появі.

    Основною причиною розвитку захворювання є проникнення в простату інфекції (з сечового міхура, сечовипускального каналу, прямої кишки, через кровоносні і лімфатичні судини малого тазу). «Спусковим механізмом» для інфекції є сприятливі фактори: загальне переохолодження організму; сидяча робота і малорухливий спосіб життя; часті запори; хронічні запальні та інфекційні захворювання в організмі; перенесені венеричні і урологічні захворювання; тривале статеве утримання або надмірна статева активність; будь-які стани, що пригнічують роботу імунітету (недосипання, стрес, неправильне харчування та ін.) Ці фактори полегшують мікробам проникнення в простату, сприяють їх розмноженню і розвитку запального процесу.

ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ

     Хронічний гепатит — це запалення печінки будь-якої етіології, що триває не менше 6 міс.

На частку гепатиту вірусної етіології припадає не менше 80 % захворювань печінки; з них 68 % випадків у Європі —-на гепатит В, 12 % -- гепатит А, 16 % — гепатит С.

    Первинна профілактика хронічного активного гепатиту спрямована на дотримання принципів здорового способу життя, запобігання прийому алкоголю і контакту з гепатотоксичними речовинами та скринінгове визначення серед здорового контингенту населення так званих асимптомних носіїв вірусу гепатиту В, котрі можуть бути джерелом інфекції. Медичним працівникам і особам, що контактують з хворими на вірусний гепатит, новонародженим від матерів з позитивною реакцією на НВsАg проводять активну і пасивну імунізацію проти гепатиту В. Одночасне введення імуноглобуліну у високих дозах та проти гепатитної вакцини створює імунітет проти гепатиту В.

Профілактика хронічного гастриту

    Хронічний гастрит (ХГ) — це ураження слизової оболонки шлунка запально-дегенеративного характеру з явищами структурної перебудови слизової оболонки, яке супроводжується порушенням секреторної, моторної і навіть інкреторної функцій шлунка та інших систем організму.

ХГ належить до захворювань, основними ознаками яких є морфологічні зміни слизової оболонки шлунка. Може бути попередником гастродуоденіту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, поліпозу або раку шлунка. Приблизно у 70 % випадків гастрит асоціюється з Helicobacter pylori (HP); у 15—18 % — це автоімунний хронічний гастрит; близько 10 % припадає на гастрити, спричинені уведенням нестероїдних протизапальних препаратів; до 5 % — це рефлюкс-гастрит і до 1 % — так звані рідкісні форми гастриту — еозинофільний, лімфоцитарний, гранулематозний.